Чи погано ми запам'ятовуємо? Що кажуть дослідження про пам'ять у цифрову добу
«Ефект Google»: пам'ятаємо не факт, а де його знайти
У 2011 році в журналі Science вийшла коротка стаття психологів Бетсі Спарроу, Дженні Лю та Деніела Вегнера. Вони описали те, що згодом назвали «ефектом Google»: якщо людина знає, що інформація лишиться доступною в інтернеті, вона менше докладає зусиль, щоб її запам'ятати. Натомість краще запам'ятовує, де саме цю інформацію шукати.
Звучить правдоподібно. Ми й самі так робимо: не вчимо маршрут, бо є навігатор, не тримаємо в голові дати, бо є пошук. Дослідники трактували це як зміну стратегії: мозок делегує частину зберігання зовнішнім «сховищам», як колись делегував її записникам, бібліотекам і близьким людям.
Але є важливе застереження. У масштабному проєкті з повторення відомих експериментів із соціальних наук (2018) один із результатів про ефект Google відтворити не вдалося. Це не доводить, що ефекту не існує, але нагадує: не варто сприймати гучні висновки однієї роботи як остаточну істину.
Пам'ять залежить від країни
Найцікавіше, мабуть, масштабне дослідження епізодичної пам'яті, тобто пам'яті на події та особисті епізоди. Науковці порівняли дані понад 117 тисяч людей середнього віку з 16 країн. Виявилося, що нинішні американці середнього віку виконують тести на епізодичну пам'ять гірше за своїх ровесників з минулого. Проте в інших країнах картина інша: деякі показують покращення з часом. Різниця між країнами сягала більш як половини стандартного відхилення.
Тобто «людство» в цілому не втрачає пам'ять за єдиним сценарієм. Багато залежить від освіти, здоров'я, економіки й культури конкретного суспільства.
Технології можуть і допомагати
Цифрові інструменти можуть і підтримувати пам'ять. Нагадування, нотатки й календар на смартфоні розвантажують її від дрібниць, тож для важливого лишається більше ресурсу. Навігатор допомагає людям зі слабшою просторовою пам'яттю. А гаджети, які спонукають більше рухатися, непрямо працюють на користь мозку: фізична активність, за даними досліджень, допомагає зберігати когнітивні функції.
Тож що з цим робити?
Однозначної відповіді «технології нас занапастять» або «технології нас рятують» наука не дає. Але кілька практичних висновків можна зробити.
Розрізняйте, що делегувати, а що вчити. Номер таксі чи розклад електричок можна лишити телефону. Знання, на яких ви будуєте професію або думки, краще мати в голові. Без бази фактів важко мислити критично: щоб оцінити нову інформацію, її потрібно з чимось зіставити.
Тренуйте пригадування. Один із найкраще підтверджених прийомів навчання: спробувати відтворити матеріал без підказок, замість того щоб тільки перечитувати. Це зміцнює пам'ять надійніше за повторне читання.
Не виправдовуйте себе цифровою амнезією. Погана пам'ять частіше пов'язана з недосипанням, стресом, перевантаженням і браком руху, ніж із самим фактом наявності смартфона.
Будьте критичними до гучних заголовків. «Нове дослідження доводить, що смартфони руйнують пам'ять» майже завжди спрощення. Дивіться, на якій вибірці, у якій країні й чи є повторення результату.
Якщо підсумувати…
Пам'ять людини не руйнується від інтернету, але змінюється те, як ми нею користуємося. Ми дедалі частіше тримаємо в голові не самі відповіді, а шляхи до них. Це не обов'язково погано, доки ми не втрачаємо здатності думати й пам'ятати самостійно там, де це справді потрібно.
Атлет, який представляє Україну на міжнародних змаганнях з цього виду спорту. Тричі був учасником Чемпіонату Світу та один раз представляв Україну на Чемпіонаті Європи. У 2017 році на Європейському чемпіонаті посів четверте місце в загальному заліку, і два перших місця в окремих дисциплінах. Внесений в Національний Реєстр Рекордів України. Викладач курсу швидкого читання та тренер спортивного запам’ятовування.
